- допустовий
- —————————————————————————————допусто́вийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
допустовий — а, е, грам. Який виражає припущення чого небудь, не взяту до уваги умову, перешкоду. Допустовий сполучник … Український тлумачний словник
хоч — I хоча/, спол. 1) допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин; відповідає за значенням словоспол. незважаючи на те, що; ужитий на початку підрядного речення, сполучає допустове… … Український тлумачний словник
і — I невідм., с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука і . •• Ста/вити (поста/вити) кра/пку (крапки/) над і а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення. II 1. (й), спол … Український тлумачний словник
нехай — розм. нех. 1) част., у спол. з дієсл. 3 ос. одн. або мн. теп. або майб. ч. Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання; б) дозвіл, згоду, припущення; в) побажання, заклик. || у… … Український тлумачний словник
хай — 1) част., у сполуч. з дієсл. 3 ос. одн. або мн. теп. або майб. ч. Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання; б) дозвіл, згоду; в) побажання, заклик. 2) част. Уживається в знач.… … Український тлумачний словник
чи — I спол. 1) розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. || Уживається для вираження … Український тлумачний словник
щоправда — 1) присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. 2) спол. допустовий. Те саме, що хоч I 2) … Український тлумачний словник